Господь нічого не може дати людині, серце якої наповнене собою та власними успіхами

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • Господь нічого не може дати людині, серце якої наповнене собою та власними успіхами

          Євангеліє про Митаря і Фарисея – запрошує нас до великої розкоші, дозволити собі бути собою!

          Хоча би перед Богом не фальшивити…
          Бо Він і так все знає!

          ✔️МАСКА

          Стати в правді – означає у світлі ПРАВДИ, якою є Христос – визнати себе тими, ким ми є насправді… Бути правдивим – означає (кінець-кінцем) СКИНУТИ З СЕБЕ МАСКУ, і бути тим, ким є: все і всюди! Жити в правді – означає бути готовим нести відповідальність за те, що ми робимо та як живемо! Стати в правді – означає мати відвагу бути собою:
          👉перед Богом
          👉перед іншими
          👉перед самим собою

          ✔️ФАРИСЕЙ

          Чисто теоретично, Фарисей, прийшовши на молитву до храму, теж намагається стати в правді… Але замість того, щоб говорити правду про себе, порівнює себе з іншими. Не бачить себе, але бачить недоліки інших…бо він, мовляв, не такий вже аж грішник, як вони…

          Проблема Фарисея в тому, що він не порівнює себе з Богом (ПРАВДОЮ), але рівняє інших до себе… Зробивши з себе «еталон досконалості»… Таким чином, Фарисей лишається без нічого… Бо Господь нічого не може дати людині, серце якої наповнене собою та власними успіхами, самовпевнена людина не здатна отримати прощення.

          ✔️МИТАР

          Немає жодного святого, який би не мав «якогось» свого минулого, але також, не існує грішника, який не мав би шансу на майбутнє. Молитва митаря була дуже короткою. Ми всі її знаємо! «Боже, МИЛОСТИВИЙ будь мені ГРІШНОМУ» Не сказав нічого більше, тільки це коротке речення, навіть не насмілившись звести очі до гори. «Господи помилуй», яке ми десятки разів повторюємо на Літургії – є перефразованою Митаревою молитвою, є синтезом усього «Євангелія», є «молитвою серця» – і вчить нас, визнаючи себе грішниками перед Богом, просити в нього того, чого реально потребуємо, того, хто нам не може дати ніхто інший – помилування..

          P.S. Питання, яке ставлю сьогодні всім нам: МИ чого (ходимо) прийшли до Церкви? Дивитися на інших: хто в чому вбраний, чи дивитися на себе і просити в Господа милосердя?!

          Замість того, щоб зі страху показувати пальцем на інших – маймо відвагу бити себе в груди…

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]